Людмила ДЯДЧЕНКО, провідний редактор Всеукраїнського центру вишивки та килимарства:

«Решетилівська вишивка «білим по білому»: на шляху до ЮНЕСКО!

Про що йшла мова під час  інтерв’ювання носіїв

Як ми уже розповідали в процесі моніторингу та інвентаризації елементу нематеріальної культурної спадщини «Вишивка білим по білому» відбулося інтерв’ювання носіїв елемента, серед яких як окремі митці, так і організації, насамперед Всеукраїнський центр вишивки та килимарства (проводить організаційно-комунікаційну роботу в громаді) і Решетилівський художній професійний ліцей.

У чому особливість решетилівської вишивки «білим по білому»? Це запитання було ключовим під час інтерв’ю. Майстри розповіли, що особливістю решетилівської вишивки є, насамперед, поєднання в одному орнаменті 5-7, а то й більше технік. Їх демонстрували на готових виробах, купонах сорочок та тих, які знаходяться в роботі. Серед технік, які застосовують у Решетилівці, – «лиштва», «хрестик», «мережка», які є різних видів, «вирізування», «виколювання», «солов’їні вічка», «зерновий вивід», «штапівка», «курячий брід», «верхоплут», «занизування», «набирування». До речі, деякі техніки мають різні назви. Приміром, «ретязок» в народі називають «неправильний хрестик». Носії, зокрема майстер-художньої вишивки, заступник директора з культурно-освітньої роботи Всеукраїнського Центру вишивки та килимарства Алла Кісь, детально розповіла про техніки вишивки, послідовність їх виконання.

Також особливістю решетилівської вишивки «білим по білому» є поєднання геометричного та рослинного орнаментів. У геометричних орнаментах застосовують «зірчасті» мотиви, дуже поширена восьмипелюсткова квітка, ромб, квадрат, трикутник. Для рослинних характерними є – «ламана гілка», яку застосовують найчастіше на рукавах.

Решетилівські майстри, як було відзначено, створюють дуже філігранні роботи. Це справжні витвори мистецтва, здебільшого важко зрозуміти де виворіт, а лицьова сторона жіночої блузи чи чоловічої сорочки. Цього досягається завдяки старанності вишивальниці, а також точності виконання малюнка, способу виконання. А застосування різних технік створює світлотіньовий ефект орнаменту, тобто узор «переливається» в залежності від напрямку світла.

Цікаво було дізнатися, що одну й ту ж техніку можуть виконувати різними способами. Цьому навчають учнів у Решетилівському художньому професійному ліцеї, де дають дітям значно ширші знання, ніж викладені в підручниках з технології вишивки. У розмові майстри зазначали, у ліцеї навчаються учні з усіх областей України, тож повертаючись у рідні місця, частина з них, займаючись вишивкою, нерідко доповнюють узори того чи іншого регіону елементами решетилівської вишивки.

Фахівці Решетилівського художнього професійного ліцею говорили, що з роками контингент учнів зменшується, тож з профорієнтаційною метою відвідують інші райони області, популяризують художні народні промисли в соцмережах. Колись у кожній сім’ї вчили дівчат вишивати, нині цим займається невелика кількість родин, мало молоді прагне до цього ремесла. І це одним із загрозливих моментів. Тож, як висловилася викладач технології вишивки ліцею Світлана Голуб, доцільно було б ще у дитсадках навчати дітей елементарному, приміром, виконувати стебельний, тамбурний шви. Далі розвивати уміння вишивати у молодшій та старшій школах, включивши в навчальні програми вишивку «білим по білому». Митці наголосили, що така вишивка – це кропітка робота, яка потребує терпіння, посидючості, а також уміння добре рахувати, бо решетилівська вишивка виконується по рахунку ниток на тканині.

Як розповіли майстри виробничого навчання з вишивки ліцею Тетяна Шаратіна, Світлана Коваленко та Ніна Коваль, «білим по білому» застосовують і при машинній вишивці, використовуючи техніку «гладь», яку при вишиванні вручну називають «лиштва».

Про ряд цікавих моментів, що стосуються особливостей елемента, його передачі від покоління до покоління, вела мову колишня викладач ліцею Ольга Єгорівна Голуб. Спадкоємність поколінь проглядається, зокрема, в мистецькій родині Вакуленок, де мама Надія Вікторівна передала свою майстерність вишивати дочці Юлії та синові Олександру, а зараз навчає внучку Ганнусю. Варто зазначити, що в обов’язки Надії Вакуленко, яка є керівником Всеукраїнського центру вишивки та килимарства, входить координація процесом просування вишивки «білим по білому» до списків ЮНЕСКО. Родина Вакуленок висловила своє бачення щодо внесення решетилівської вишивки «білим по білому» до списків НКС ЮНЕСКО.

Ольга Єгорівна пригадала, що вишивкою займалася знана у світі майстриня з килимарства світлої пам’яті Надія Нестерівна Бабенко. Її син Олександр Бабенко, який успадкував мамине ремесло, автор проекту «Традиції рослинного килимарства селища Решетилівка Решетилівського району Полтавської області (елемент внесено до Національного переліку НКС), котрий долучився до розмови, розповів, що в домашньому архіві зберігаються Н.Н.Бабенко малюнки з взорами вишивки. Має задумку, щоб вони були перенесені на тканину.

Інтерв’юери цікавилися у носіїв питаннями, що стосуються охорони, збереження елементу, відповідальності, яка настане після його включення до Списку ЮНЕСКО.

Щодо збереження елемента, не дивлячись ні на які загрози, О.Є.Голуб з оптимізмом підкреслила: «Як не страчували, спалювали Біблію, вона й досі жива і житиме поки триватиме життя на землі. Так і народне мистецтво, яке зароджене із потребою людини себе прикрасити, а вишивка є одним із елементів, як себе оздобити, буде жити, які б кризи не траплялися. На моєму житті було три кризи, коли вишивка не користувалася попитом, «падала», та однаково вона знову і знову «піднімалася», знову ставала затребувана. Якщо у нас виник Всеукраїнський центр вишивки та килимарства, народне мистецтво не загубиться».

Заходи проводилися за консультативної допомоги заступника директора ЦР «Демократія через культуру» (організація акредитована у ЮНЕСКО з питань НКС), національного експерта з НКС Валентини Дем’ян.

На фото: процес моніторингу та інвентаризації.»